Весна в Татрах. 7 простих трас для розминки

[:uk]Природа поступово пробуджується до життя. Тане сніг, і відправляються на полицю кішки, льодоруби, пухові куртки. Ще пара тижнів, і весна вступить у свої права, вивільняючи з-під снігу гірські стежки. І хоча на високих піках білі шапки лежатимуть ще до літа, на висоти нижче 1500 м н.р.м. вже можна буде спокійно виходити без спецспорядження.

Отже, вашій увазі представляю кілька варіантів весняних вилазок у Татри. Всі вони досить легкі, підійдуть для початківців і навіть дітей.

Русинова Поляна 1280м н.р.м.
Ведуть туди шляхи с:
Верха Поронець (зелений, 1 година)
Палениця Бялчаньска (синій 50 хв)
Зазадня (синій 1год 15 хв)
З Палениці шлях доволі круто забирає вгору, решта два більш пологі.

Русинова Поляна – ідеальне місце для сімейної прогулянки. Тут є все, що люблять дорослі та діти. Гори, вівці, осципки та багато вільного простору з лавочками для відпочинку
На галявині культивують традиційний випас овець, і тут проходить шлях осципковий, а гуральські сирки роблять тут же в літньому будиночку – бацувці. Таких смачних і свіжих осципків з овечого молока ви більше ніде не спробуєте!
Поляна є ідеальним оглядовим пунктом, за який вам не треба платити, як за виїзд на Губалувку. Звідси за гарної погоди побачите найвищі гірські піки Татр, такі як: Герлах, Риси, Висока, Млинаж, Ледові Пік, Баранячі Роги.
З Русинової Поляни можна спуститися до дерев’яного костелу (санктуаріуму Діви Марії на Вікторувках) або піднятися вище – на Гусячу Шию. І це наступне місце, про яке варто розповісти.
Гусяча Шия – 1489 м н.р.м.
З Русинової Поляни на цю невелику вершину веде зелений шлях. Йти 45 хв
Тут уже напевно відчуєте, що перебуваєте в горах. Хоча б тому, що дорогою доведеться подолати безліч сходинок. Скільки? Спробуйте порахувати. Напевно вам це вдасться, якщо не завадить задишка. Але краєвид із вершини цього вартий! Однак, будьте уважні, бо з південного боку гора різко обривається, а на скелях місця не так багато.
Носаль – 1206м н.р.м.
Сюди веде кілька шляхів із Закопане.
Один починається не доходячи до Кузниць біля кам’яної греблі. Колір зелений, йти 40 хв.
Другий із самих Кузниць. Так само зелений. Йти 30 хв.
Третій веде з Ящчуровок. Спочатку зелений, потім жовтий. Йти 1 год 15 хв, 3,4 км.
При виборі шляху необхідно врахувати, що короткі дороги не найпологіші. Якщо з вами діти, то краще скористатися довшою стежкою. Починається вона біля дерев’яного костелу Серця Ісуса в закоп’янському стилі. Напевно, ви не один раз бачили будову на сувенірних листівках. А якщо підете цим шляхом влітку, то нагородою вам будуть зарості малини та чорниці. Відпочити ж можна на галявині Олчиській. Останні метри до вершини можуть здатися складними, бо треба буде трохи подряпатися по скелях. Але, подолавши цей відрізок, ви зможете побачити Каспровий Верх і кабінки, що піднімаються до нього, а також гірську гряду Гевонт. На піку необхідно так само дотримуватися обережності, не підходити занадто близько до обриву.
Велки Копенець – 1328м н.р.м.
Від Ящчуровок тим же зеленим шляхом, якщо не звертати на жовтий, можна дійти до гори Велки Копенець. Шлях займе 1год 40хв. Або ж із Топорової Цирхлі теж зеленим 1год 10хв.
Йдучи другим шляхом, ви пройдете через галявину Копенець. Тут навесні можна зустріти крокуси, що розквітають серед старовинних дерев’яних будівель. Стежки, що ведуть на Копенець, полого піднімаються вгору. Єдине місце, де треба бути особливо уважним, при самій вершині.
На сході словацьким боком можна побачити піки Високих Татр, а польським – Небеску Турнію, Козі Верх, Кощчелець, Свиницю та інші менш відомі вершини.
Сарня Скеля – 1377м н.р.м
До цієї невеличкої гірки веде шлях із Долини Стронжиської або Долини Бялего Потоку. У першому випадку вам треба пройти спочатку червоною трасою, потім звернути на чорну (1год 35хв). У другому – йти жовтим шляхом, потім теж чорним (1год 40хв).
Я б тут рекомендувала зробити коло, пройтися дорогою Під Реглами (нижній чорний шлях) і зазирнути в печеру Дзюра, куди звертає синя стежка. Печера зовсім невелика, але все ж таки варто з собою взяти ліхтарики, бо підлога різко йде вниз. А зовсім поруч із галявиною Стронжиською розташований симпатичний водоспад Сіклавіца. Тут приємно освіжитися в спекотні дні, а потім посидіти і відпочити за столиками біля чайної.
Із самого ж Козячого Верху відкривається вид на найвідомішу гору – Гевонт або, як її ще називають, Сплячого Лицаря. Добре видно хрест, прикріплений до “підборіддя” лицаря. Його висота 17,5 м.
Хала Гонсеніцова – 1549м н.р.м.
Найкращий шлях веде з паркінгу Бжезіни. Нехай він не надто панорамний, але зручний і безпечний у будь-яку пору року. Дорога, викладена камінням, полого піднімається вгору і через 2,5 години приводить вас до притулку Мурованець. Звідси рукою подати не тільки до мальовничої гірської долини, в якій раніше розташовувалося ціле село, а й можна за півгодини дійти до Чорного озера Гонсеницького, що розташоване на висоті 1628м н.р.м. Звичайно, якщо стан шляху дозволить.
Халу Гонсеницьову оточують такі піки, як: уже відомий нам Кощчелець, Жовта Турнія. Так само видно Гранати та Козій Верх.
Поляна Столи – 1417м н.р.м.
До цього панорамного місця рідко доходять туристи, обираючи пряму дорогу долиною Кощчелиської. Ми так само почнемо свій шлях із паркінгу Кіри і підемо зеленою трасою. Але вже за хвилин 40 треба буде звернути праворуч на стежку, позначену синім знаком. Поступово доріжка забирає вгору, на останній ділянці стаючи дедалі крутішою. І вже за 1год 20хв ми опинимося на самісінькій галявині, звідки видно як долину, так і західні схили Червоних Верхів і Гевонта.
За бажання можна піднятися на верхню точку Столів – Сухий Верх (1428м н.р.м.), куди веде малопомітна стежка.

І, звісно ж, ви завжди можете піти на Морське Око, а також відвідати найпопулярніші долини Кощчелиську і Хохолівську. Але про ці місця було багато розказано в попередніх статтях, тому тут уже не згадую.

Отже, бажаю вам приємної прогулянки гірськими долинами та вражаючих краєвидів на Татранські піки. Вибирайтеся на природу. Адже весна – саме час, щоб прокинутися від зимової сплячки :)[:]