Подорожуємо Словаччиною. Словацький Рай та інші дивини

Не дарма це місце прозвали раєм. Це справді Едем, резерват незайманої людиною природи, де каньйонами біжать струмки й річечки, спадаючи водоспадами. Де розташовано кілька печер, одна з яких – Добшинська крижана печера (словац. Dobšinská ľadová jaskyňa)  – занесена до списку природних багатств ЮНЕСКО. Тут ви відпочинете від міської метушні та відчуєте міць природи, а також пройдете випробування на сміливість і спритність. А чому саме так? Про все напишу по-порядку.

Найпростіше вам буде дістатися своїм транспортом. Ми їхали через граничний переїзд у Юргові. Хоча переїзду ви, найімовірніше, навіть не помітите. Просто в якийсь момент виявите, що написи на знаках іншою мовою. Дорогою до Словацького Раю проїдете ще кілька місць, які варто відвідати.

Одне з них – Бахледська Долина за селом Здзяр, де знаходиться Стежка Над Вершинами Дерев. Саме так, з великої літери. По-перше, тому що вона така тут одна. По-друге, бо це не стежка, а ціла СТЕЖИНА – довжелезний дерев’яний міст, що височіє над лісом. А веде доріжка до вежі, з верхівки якої ви зможете оглянути панораму Татр Високих, а також пройтися сіткою, натягнутою над прірвою.

Друга визначна пам’ятка – замок у містечку Кежмарек (Кежмарк). Невеликий, але дуже чистенький і доглянутий, він притягує туристів широкою експозицією, що демонструє життя купецького містечка протягом століть. Особливо мені сподобалася зала ремесел, де зібрані інструменти та пристосування, якими раніше користувалися майстри. Заслуговують на увагу також храми Кежмарка. Особливо артикулярний костел Св. Трійці – один із небагатьох, що зберігся на Спиші. На жаль, нам не вдалося побувати всередині, але якщо ви туди потрапите, оздоблення храму вас не розчарує.

І, нарешті, ми дісталися до паркінгу Підлісок, де і почалася пригода. Звідси вибігають 3 шляхи, що ведуть углиб національного парку. Враховуючи склад групи, ми обрали найлегшу трасу. Пішли синім шляхом (колір відповідно до карти) через кемпінг Туристичний Рай до розвилки. Дорога на цьому відрізку дуже проста, практично на всьому протязі асфальтована. Від розвилки звернули на зелений шлях, що веде в ліс. Тут уже стало цікавіше. Трапилася пара струмочків, місцями ухил ставав більш відчутним.

Під’їдаючи суниці та чорниці, дійшли до місця, яке називається Класторіско. Назва походить від монастиря (кластора), мальовничі руїни якого можна тут побачити. Монастир тут з’явився в 13 столітті і слугував не тільки місцем для усамітнення і молитов, а й фортецею, де місцеве населення ховалося від навали татар. У 14 столітті зруйнований монастир прибрав до рук орден картузів. Але їм не вдалося пожити в мирі, спокійно попиваючи вино. У 30-х роках 15 століття обитель божа постраждала від набігів гуситів. А вже в 16 столітті було ухвалено рішення перенести ченців до Червоного Кластора, оскільки через віддаленість монастиря він постійно страждав від грабежів.

Сьогодні ж ви можете побродити руїнами і перекусити бутербродами, насолоджуючись краєвидами навколишніх пагорбів. Монастир збираються відновлювати, але коли це станеться – нікому не відомо. Поки ж можна поставити на вхідному квитку печатку з написом “Класторіско”. До речі, про квиток. Вхід до парку становить 1,5 євро для дорослого і 0,5 євро для дитини. Так само рекомендую не поскупитися на 20 євроцентів. Така вартість страховки, яку вам запропонують у касі. Річ у тім, що в Словаччині діє окрема страховка на нещасні випадки в горах, яка покриває витрати на транспортування потерпілого в лікарню і першу допомогу.

Від руїн монастиря веде вниз жовтий шлях. Тут уже стало зовсім цікаво. Доріжка, що починалася цілком добре, ставала все вужчою і крутішою. А там і ланцюги пішли, що страхують на особливо небезпечних місцях. І, прошу зауважити, це найлегша траса!

Веселуха почалася, коли ми спустилися в каньйон, що називається Класторска Рокліна. Загалом пройшли п’ять високих металевих драбинок, безліч трапиків і кілька сходинок, що кріпляться до скель. Уся ця краса знаходиться в умовах підвищеної вологості, тому треба бути особливо обережним, щоб ніде не послизнутися. Крім того, виявили одну невеличку печеру та безліч симпатичних водоспадиків.

Цей відрізок шляху, позначений зеленим кольором, дався нам найважче. Перепад висот тут становить 220м. І хоча йшли ми по дну струмка не так довго (близько години), але зітхнули з полегшенням, коли вибралися на сонечко. Звертаю увагу тих, хто піде цим або іншим шляхом, що багато доріжок односторонні. Це означає, що йти можна тільки в одному напрямку, зазначеному стрілками на карті. Карту краще відразу придбати на касі. Найдешевша та найінформативніша 2евро.

Які ще існують цікаві місця у Словацькому Раї?

З паркінгу Підлісок веде ще два таких шляхи. Каньйоном Суха Бела, де була попередня група, і Прелом Хорнаду.

Каньйон Суха Бела належить до одних із найдовших, але й наймальовничіших. Саме його драбинки, що ведуть крізь шпарини в скелях, люблять фотографувати туристи. Однак маршрут не з легких і не для людей зі слабкими нервами. Повернутися доведеться іншим шляхом, бо рух односторонній.

Час проходження 2 години. Довжина 4км. Підйом на 409м

Доріжка Прелом Хорнаду веде над річкою, що пробила шлях крізь скелі. Тут вам доведеться переходити сходами, що виступають зі стрімкої стіни, тримаючись за ланцюги, а під вами вирує гірський потік. Драбинки і містки теж ніхто не відміняв. 😉 Це найдовший каньйон – 16 км. Але можна звернути раніше в Класторську Рокліну і вийти на Класторіско.

Час проходження коротшим шляхом 2 години. Підйом на 320м.

Від паркінгу Летановскі Млин ви швидше дійдете до вузла Класторіско, що дасть можливість відвідати більш віддалені місця. Такі як: Велкі Кисел, Мали Кисел і Соколина Долина.

Велкі Кисел і Мали Кисел. Тут ви насолодитеся краєвидами водоспадів Словенські та Павласов. Стежка Кисел Фератта, що знаходиться поруч, сподобається любителям альпінізму. Тут без спеціальної підготовки не пройти. Стануть у пригоді каски, страхувальні ремені та спеціальні рукавички.

Мали Кисел – час проходження 1 година, довжина 3,5 км, підйом 271м.

Велки Кисел – час година з чвертю, довжина 2,3 км, підйом 316м

Соколову Долину обладнали зовсім недавно. Дістатися до неї можна теж тільки через Класторіско. Відома стежка водоспадом Завойови 75м заввишки – найвищим у Словацькому Раю.

Час 2 години. Відстань 2,5 км. Підйом 420м

Далі на південь кілометрів 7 від паркінгу Підлісок знаходиться Каньйон Пецкі (місцевість Пила). Одностороння жовта доріжка веде у напрямку до розвилки Суха Бела, Мали Кисел. Ця стежка приваблює туристів не тільки красивими водоспадами, а й меншою кількістю відвідувачів.

Час 2 години, відстань 4км, підйом на 378м

Еще южнее по той же дороге с паркинга Сокол Хорарень ведет тропа каньоном Велки Сокол. С детьми сюда идти однозначно не рекомендуют. Лестницы очень высоки, так как в некоторых местах высота стен достигает 250м! Но виды стоят того, чтобы рискнуть.

Час 2,5 години, відстань 6км, підйом на 289м

Звертаю увагу, що час і відстань вказані тільки для самих каньйонів. До них ще треба дійти! У середньому на одну радіальну трасу у вас піде від 3,5 до 5,5 годин. Сюди додайте ще години 1,5 – 2 на перекуси, фото, селфі і просто зупинки. Порахували? Тоді сміливо вирушайте в дорогу!

Уже не розповідатиму про Добшинську печеру, Зеймарську Роклину, озеро Добшинська Маса, Хавранью Скелю. Ці місця розташовані на 30 км далі, і ви там, найімовірніше, вже не дістанетеся. Хіба що візьмете квиток на 3 дні (вартість 3,5 євро) і полазите парком ґрунтовно. Як бачите, чудасій тут вистачає, тож рекомендую зупинитися у Словацькому Раю на тривалий час.

Корисні посилання:

• Стежка Над Вершинами Дерев – https://chodnikkorunamistromov.sk/en/
• Замок у Кежмарку – http://www.kezmarok.com/?Kezmarsky-hrad
• Печера Добшинська та інші словацькі печери – http://www.ssj.sk/pl/jaskyna/6-dobszynska-jaskinia-lodowa
• Словацький Рай – http://www.slovenskyraj.sk/pl.html