Поїздка в П’єніни. Що подивитися і куди піти?

У цій статті опишу поїздку в Пеніни цього літа. Ви дізнаєтеся про місця, які варто відвідати, а також познайомитеся з містом-курортом Щчавниця.

Погода, попри всі прогнози синоптиків, виявилася гарною. Якраз такою, як треба. У міру сонечка, у міру хмаринок, +20 градусів у середньому. Здавалося б, усього 30 км від Нового Тарга, де ми влаштувалися, а клімат уже інший. Недарма Щчавниця вважається курортним містом. Але про це пізніше. А зараз про сходження.

Запаркувалися ми в Крощченку на стоянці біля мосту через Дунаєць. Хоча було написано, що безплатно тільки перша година, але видно часу ніхто не рахував, і ми не платили. Звідти вам треба буде пройти вгору по головній близько 500м до початку шляху. Йдемо по жовто-зелених позначках, далі по жовтих до розвилки Polana Wyrobek. Далі через Przelęcz Szopka до Trzy Korony. Будьте уважні! Звернувши не туди, ви можете потрапити на зовсім інший шлях і вийти після тривалих поневірянь на Соколицю. Якщо це не входить у ваші плани, то дотримуйтеся вказівників.

При вході на платформу Окронгліци (найвищої точки Трьох Корон) вам доведеться заплатити 5зл. Тому візьміть із собою дрібні гроші.

Нагорі на вас чекає захоплива панорама Пенін, а також натовп охочих помилуватися на Дунаєць з піку. Тому селфі в гордій самоті у вас, найімовірніше, не вийде.

Назад ми спускалися синім шляхом, через Zamek Peniny. Рекомендую пройти саме там, оскільки з цим місцем пов’язана легенда про св. Кінга.

Св. Кінга була дружиною володаря землі Сондецької Болеслава Сором’язливого у важкі часи монголо-татарської навали. Легенда говорить про те, що вона з черницями з місцевого монастиря сховалася в стінах Пенінського замку. Жінки допомагали захисникам замку відбивати атаки ворога. Однак сили воїнів закінчувалися, а нападники атакували твердиню з колишньою завзятістю. Тоді Кінга з черницями стала ревно молитися, просячи Діву Марію про заступництво і захист. І сталося диво! На замок спустився блискучий туман, який приховав підступи до стін. Розгублені татари, натикаючись один на одного в тумані, нападали на своїх же, не відрізняючи друзів від ворогів. Зрештою, монголи відступили, так і не взявши замку.

На сьогодні від середньовічної твердині залишився тільки фундамент, який за бажання можна оглянути, піднявшись драбинкою і пройшовши через вузенький прохід. На жаль, відкритий він не завжди.

Далі ви знову виходите до галявини Виробек і спускаєтеся тим самим шляхом до Крощченка.

Крім краєвидів, потішила велика кількість крамничок для привалів, струмочок із питною водою, драбинки та поручні, якими обладнані круті підйоми.

Маршрут рекомендувала б як сімейний. Дорогою зустрічали кілька разів батьків із дітьми різного віку. За часом туд-назад години 4. Це із зупинками та перекусами.

А тепер про саме містечко Щчавницю, в якому нам пощастило побувати.

Назву свою містечко, мабуть, отримало через якість місцевої води. Вона на смак кислувата, нагадує щавель, звідси й Щчавниця. Чому ж сюди приїжджають відпочивальники з усієї Польщі на вихідні та у відпустку, починаючи з середини XIX століття? Річ у тім, що та сама кисла вода має цілющі властивості. Вона багата на такі мінерали, як бор, йод, стронцій (не плутати з радіоактивним), кальцій, магній та інші мікроелементи, які в невеликих кількостях мають благотворний вплив на організм. Лікарі рекомендують пити по 2-3 склянки на день за півгодини до їди, лікування можна продовжувати до місяця. Цілюща вода показана в разі захворювань опорно-рухового апарату, зайвої нервової збудливості, хвороб системи травлення, проблем верхніх і нижніх дихальних шляхів, у разі сечокам’яної хвороби.

Загалом у Щчавниці відкрили 12 джерел, але загальнодоступні з них тільки 3. Найпростіше знайти джерело “Ванда”, що розташоване вище від каплиці в Парку Дольним. У мінеральних властивостях цієї води ми переконалися на власному прикладі. Не знаю, як на кого, а на мене подіяло майже відразу 🙂 Згодом під час зберігання в пляшці вода набуває жовтуватого відтінку, присутній кислувато-солонуватий смак, бульбашки газу.

Парк Дольний сам по собі заслуговує на відвідування, оскільки за сумісництвом є міні-ботсадом. Погляд порадують екзотичні рослини, альтанки, містки, грот і старий ставок зі штучним водоспадом.

Біля джерела “Ванда” ви побачите фігурку дівчини з глечиком. Це та сама подавальниця, яку дзвіночком закликали до себе відпочивальники, бажаючи напитися лікувальної води.

Крім води, Щчавниця славиться іншими пам’ятками.

Посеред містечка є невисока гора Паленіца, на яку цілий рік можна виїхати підйомником. На вершині, окрім бару та краєвиду на Пеніни, ви знайдете гравітаційну гірку, якою охочі хвацько з’їжджають на гондолі.

Уздовж набережної Грайцарка (рукава Дунайця) можна проїхатися на велосипеді або просто пройтися, зазираючи в місцеві карчми. Нам навіть вдалося знайти працюючу дискотеку, хоча ще був не сезон. Через Грайцарек перекинуті романтичні містки, тож почуваєшся, як на берегах Сени. До речі, місцеві так і називають набережну на французький манер – Променада.

У Щчавниці до того ж знаходиться флісацька пристань. Щоправда, це нижня точка спливу. Щоб спуститися плотами по Дунайцю, вам треба буде під’їхати автобусом, що курсує кожні півгодини, до верхньої станції у Сромовицях Вижних.

Однак, не буду вас втомлювати тривалими розповідями. Як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Розповім далі про Соколицю, гору Високу і Каньйон Хомоле.

І почнемо ми, мабуть, із легенди.

Було це в ті далекі часи, коли володарем гір і околиць був король, званий Пенін. Жив він у резиденції на Замковій Горі (про яку ми вже згадували) з двома синами Чортєжем і Чортезіком, а також красунею донькою Соколицею. Одного разу на королівство напали численні вороги. Вислав Пенін по допомогу до союзника свого старшого сина Чертежа. Однак загін підстерегли вороги і, заманивши воїнів у пастку, вбили сміливців. Не дочекавшись відповіді, король вислав по допомогу другого сина. Але й той загинув від руки ворога. Тим часом Пеніну вдалося власними силами впоратися з ворогом. Відправлені на пошуки його синів загони виявили тіла спадкоємців. За наказом батька, юнаків поховали в кам’яних трунах. А гори Чертеж і Чертезик – це їхні усипальниці. Однак що ж сталося з дочкою Пеніна?

Одного разу, вирушивши відвідати усипальниці братів, Соколиця зустріла дорогою злого мага. Зачарований її красою, чарівник попросив руки дочки короля. Однак принцеса відмовила магу, чим невимовно його образила. На знак помсти маг перетворив Соколицю на скелю, яку ми й сьогодні вважаємо найкрасивішою вершиною Пенін.

А гори Чертеж і Чертезик стоять неподалік від сестри. Їх бачать туристи, що проходять синьою трасою до Соколиці від Трьох Корон.

Однак, ми йшли іншим, не настільки виснажливим, шляхом. Наш пансіонат знаходився зовсім поруч від пристані в Щчавниці. Тож, залишивши автівки на паркінгу, ми одразу висунулися до переправи через Дунаєць. Дорогою виявили туристичний притулок “Орлиця”, а також відділення ПТТК у Пенінах і красивий грот зі звисаючим диким виноградом. На переправі довелося трохи почекати перевізника. Не приховую, що дехто з наших нетерплячих учасників говорив про те, щоб переплисти Дунаєць і заощадити 3 зл. Однак, крижана водичка в гірській річці, а так само швидка течія остудили запал сміливців.

На іншому березі на нас чекав досить крутий підйом, подекуди позначений поручнями і драбинками. Відгалужень на цьому шляху немає, тому заблукати неможливо. На підході до Соколиці вам знову доведеться розщедритися на 5зл. Але краєвид вартий того! Саме тут росте найвідоміша сосна Польщі, листівки з якою розходяться мільйонними тиражами. Важко повірити, але вік реліктових сосен у парку сягає 550 років! Пеніни вкриті віковим лісом, у якому проживають нелякані тварини, що перебувають під охороною. Такі, як олені, чорні лелеки – їх нам вдалося побачити на власні очі в природних умовах. Іноді здається, що потрапив у казку. Ось-ось дерева оживуть і повідають давно забуті історії про сміливих лицарів і прекрасних принцес.

Поверталися тим самим шляхом. При цьому спуск зайняв хвилин 30, а ось піднімалися ми від переправи близько години. Потім група розділилася. Охочі спливти Дунайцем на плотах вирушили на стоянку автобусів біля пристані, а ми поїхали в Яворки до каньйону Хомоле.

Тут ми платили тільки за паркінг. Перша година 3зл, кожна наступна 2,5зл.

Каньйон зустрів нас дзюркотливими струмочками і невеликими водоспадами, через які перекинуті містки. Шлях, починаючи від паркінгу і до оглядового майданчика біля підйомника легкий. Можна рекомендувати для сімей з дітьми.

Далі починаються складнощі з підйомом. На підступах до гори Високої шляхи позначені слабо. Думаю, достатньо сильного вітру і пари злив, щоб стежку розмило остаточно. Тому йти треба тільки в гарну погоду. Стежка проходить по кордону Польщі та Словаччини. Ви навіть побачите прикордонні стовпчики. Тож потім сміливо зможете заявити, що побували в іншій державі.

А на привалі ми несподівано зустріли самого Яносіка – відомого розбійника, оповіді про якого дотепер передають з вуст в уста. Історична зустріч закарбована на фото.

Закінчилася наша пригода в ресторанчику “Sami swoi”, де можна скуштувати щойно виловлену з річки форель і смачні деруни з хрусткою скоринкою за дуже хорошою ціною.

На цій мажорній ноті я закінчую розповідь про поїздку в Пеніни. Думаю, що дорожні нотатки виявляться корисними