У гори з дітьми. Горці, Татри, П’єніни

Напевно, у багатьох із читачів є діти різного віку. І батькам хотілося б розвинути в них любов до подорожей. Опишу кілька маршрутів, якими можна піти з підростаючим поколінням.

Татри Польські

Тут маршрутів знаю найбільше, бо ми майже місцеві 😉 Але зупинюся на деяких із них.

Долина Хохоловська

Відома не лише цвітінням крокусів, хоча ними найбільше. Для дітей може бути цікаво проїхатися тракторовозиком, що тягне вагончики, до середини шляху. Від Сивої Поляни (Siwa Polana) до Поляни Хучиська. Цей кумедний транспорт називається колійка “Раконь”. Курсує починаючи від травня (точної дати немає), вартість проїзду 5зл. До самої долини і притулку в самому її кінці треба б пройти хвилин 40-45.

Є ще одна опція – найняти бричку. Вартість проїзду від Сивої Поляни до Долини Хохоловської 200зл за брички. Назад стільки ж.

Велолюбителів потішить інформація, що це єдина гірська долина в польських Татрах, де можна їздити велосипедом. Оренда велосипеда на паркінгу Сива Поляна – 38 зл на цілий день. Тут же є дитячі велосипеди, візки та крісла. За додаткову плату. Зате паркінг автомобіля задарма, що радує.

По ходу руху ви напевно побачите кілька цікавих місць, гідних фото.

Долина Кошцєліська (Dolina Kościeliska)

Тут можна розповідати довго. Для дітей тут знайдеться безліч розваг. Найближче до входу (праворуч) розташована бацувка, де на ваших очах роблять осципки – сирки з овечого молока. Тут же ці вівці й пасуться. Пастух навіть дозволяє їх гладити, що неймовірно тішить дітей. Далі не пропустіть поворот у печеру Мрозьну (Jaskinia Mroźna) – він буде ліворуч, перед містком. Підйом крутуватий і забере у вас близько півгодини, але навіть батьки з дітьми 3-4 років справляються. Печера освітлена, пристосована для туристів, вхід 4зл. Проходячи печерою мимоволі згадуєш прокрустове ложе. Повна людина не протиснеться, висока теж. Місцями треба присідати навпочіпки або проходити боком. Але для дітей ОК! Спускаєтеся ви на основну дорогу звичайними сходинками по інший бік печери.

По тій же стороні далі – невеликий каньйон Краків. Ним теж варто побродити. Тут ви побачите ще одну печеру (всього їх у долині 5), але вже без освітлення. Якщо хочете туди зазирнути – візьміть ліхтарик.

Праворуч буде ще пара печер, проте пройти до них уже не так легко. Для батьків із маленькими дітьми не радила б.

Практично перед самим притулком є шлях, позначений чорним кольором. Якщо піти ним, то ви потрапите на берег невеликого озера. Воно називається Смречинський Став. Звісно, не Морське Око, але теж може бути. Сам по собі притулок Хала Орнак нагадує хатинку з казок. Посилює враження ручний лис, що бігає неподалік. Він із радістю під’їдає залишки їжі за туристами. Але давати що-небудь із рук, як і гладити, не рекомендую.

Русинова Поляна

Дорогою на Морське Око, не доїжджаючи до Лисої Поляни, є праворуч паркінг Верх Поронець. Звідси всього за хвилин 45 ви дійдете до Русинової Поляни. Найкрасивіше тут – краєвиди. Тут часто роблять весільні фотосесії, на тлі панорами гір і овець, що пасуться. Тут так само стоїть бацувка, де ви спробуєте справжні гуральські сирки. Зі старшими дітьми ви можете піднятися вище – на Гусячу шию (висота піку близько 1200м). А якщо у вас вони поки що не аси туризму, то спустіться вправо і вниз. Тут ви знайдете Санктуаріум Діви Марії Королеви гір, виконаний із дерева. Костел був поставлений на місці явлення Діви Марії пастушці. Зараз він під опікою братів Домінікан, які завжди напоять подорожніх гарячим чаєм за невелику пожертву храму. Там же ви знайдете джерело з цілющою водою. Обов’язково напийтеся з нього і помоліться за всіх альпіністів і туристів, які перебувають у горах по всьому світу. І про себе не забудьте 🙂

Нагадаю, що вхід на територію парку платний. 5зл дорослий, 2,5 пільговий. Звичайна вартість паркінгу 25зл.

Татри Словацькі

Тут можу запропонувати ще 3 маршрути для сімей з дітьми.

Найближче знаходиться Стежка над Вершинами Дерев у Бахледовій Долині поруч із населеним пунктом Здзяр. Від кордону зі Словаччиною через переїзд Юргов всього кілометрів 10. Від паркінгу в долині до самого атракціону йти хвилин 40 вгору, а вниз збіжите за хвилин 20. Коли ми були там взимку, то йшли лісовою засніженою дорогою. Але зараз, у травні, на тому місці кипіло будівництво. Мабуть, очікується поліпшення дороги, щоб туди міг дістатися кожен.

З мосту відкривається вид на панораму Татр Словацьких. А на дітей чекають інформаційні таблиці, ділянки мотузкового парку, а найголовніша розвага – постояти або навіть пострибати на сітці, натягнутій на самій вершині оглядової вежі.

Важливе уточнення – приїжджати треба раніше, годині о 8-9 ранку, щоб зайняти місце на паркінгу. Інакше вас можуть туди просто не запустити. Вартість паркінгу 3евро.

Актуальні ціни на вхід тут: https://chodnikkorunamistromov.sk/en/#tickets

Трохи далі – по правій стороні дороги – ви побачите паркінг Татранська Котлина. Звідти за 45 хв можна дійти до однієї з найкрасивіших печер у Татрах – Белянської. А дорогою так само помилуватися краєвидами гір. Це гарне рішення на погану погоду, коли у Високі Татри не підеш. Вирушаючи до печери беріть із собою теплі речі. Навіть улітку температура під землею 5-6 градусів вище нуля. Мабуть, це найдовша печера з доступних до перегляду в Словаччині. Її довжина 1370м, час екскурсії 70хв.

Печера Белянська славиться так само великою кількістю кальцитових утворень – кам’яних водоспадів, колон, сталактитів і сталагмітів. Вашим дітям напевно сподобається ходити кам’яними залами в царстві підземного короля 🙂

Інформація щодо печери тут: http://www.ssj.sk/pl/jaskyna/2-jaskinia-bielanska

Діставшись до Старого Смоковця, який знаходиться вже трохи далі, ви можете поєднати проїзд фунікулером із прогулянкою. Діти із задоволенням проїдуть вагончиком із прозорою стелею до станції Гребенок. З цього оглядового пункту ви побачите такі вершини, як Ломниця (2632м) і Посередня Грань (2440м). А звідти можна дійти до водоспадів Зимової Води. Якщо не втомитеся, то завітайте до туристичного притулку Замковського. Тут ви напевно відчуєте справжній гірський клімат і скуштуєте гарячих місцевих страв. Шлях від станції до притулку займе у вас 1,5 години. До водоспадів – лише півгодини.

Але особливо цікавий Гребінок взимку. На верхній станції щозими зводять крижаний костел, де відбуваються концерти та богослужіння. А вздовж траси фунікулера можна хвацько скотитися вниз гіркою завдовжки 2,5 км на санках.

У Старому Смоковці так само знаходиться Трикландія, де ви випробуєте на собі дію оптичних ілюзій. Зали розмальовані таким чином, що відвідувач наче потрапляє в чарівний світ із казок Льюїса Керролла.

Корисні посилання тут:

• https://www.vt.sk/pl/cenniki/cenniki/cennik-kolei-linowych/
• http://www.tricklandia.sk/en/home-en/

П’єніни!

Скромна чарівність порівняно з суворими Татрами. Тут на вас на кожному кроці чекають дивовижні зустрічі та чарівні історії.

Найвідомішою розвагою в Пенінах є сплив Дунайцем. Подорож починається зі Сромовиць Вижних або Нижніх. Рульові на плотах напевно вам розкажуть, як їхні далекі прадіди ще Владислава Ягелло перевозили через річку. Є в їхньому репертуарі й інші історії: про Яносика, який через Дунаєць стрибав, про ченця з Червоного Кластора і чудо св. Кінги. Протягом 2,5 годин спливу ви насолоджуватиметеся чудовими краєвидами, найзахопливішим з яких є краєвид на Три Корони – сукупність піків, що утворюють потрійну вершину.

Якщо ж ваші діти трохи старші, то рекомендую змінити спокійний сплив плотами на більш активний рафтинг. Не турбуйтеся – досвідчений інструктор допоможе уникнути неприємних ситуацій на воді. У рафтингу можуть брати участь діти вже від 6 років, звичайна вартість 65зл. Маршрутка, яка вас завезе в один бік 10зл (до Сромовіце або Щчавниці)

Ціни на сплив плотами тут: http://flisacy.pl/page,16

 

Друге місце, яке я порекомендувала б відвідати – гора Соколиця (747м). Найкоротший шлях веде зі Щчавниці. Спочатку йдете вздовж Дунайця від пристані вгору за течією, а потім спускайтеся до річки – на чергову переправу. Тут вас зустріне веселий поромник і з жартами-примовками перевезе на інший берег, де ви підете за синіми мітками. Вартість переправи 3зл. При підйомі доведеться трохи потрудитися. Але 45хв доволі крутого деренчання окупляться краєвидом із Соколиці. Тут ви побачите і найзнаменитішу сосну Польщі – реліктове 300-річне деревце, що зависло над прірвою. А крім того, злам Дунайця і Татри, що височіють вдалині. Назад найпростіше буде спуститися тим же шляхом. Вхід на вершину 5зл дорослий, 2,5 діти.

 

Не можна оминути увагою і гору Паленіцу (722м н.р.м.), що височіє посеред міста. На вершину ви можете виїхати підйомником, а спуститися до половини висоти в гравітаційній гондолі. Швидше за все, вам уже знайомий подібний вид спуску. По жолобу під власною вагою рухається невеликий човник, швидкістю якого можна керувати за допомогою важеля. Багато дітей і дорослих у захваті!

Далі спускатися вже на своїх двох. А продовжити прогулянку можна набережною Грайцарка.

Ціни на підйомник тут: http://www.pkl.pl/palenica/palenica.html

 

Хто б хотів заглибитися в гори – пропоную простий маршрут Каньйоном Хомоле з Яворека. Струмочки та водоспади охолодять у літню спеку, а мальовничі містки додають чарівності місцю. Наприкінці каньйону ви зможете перекусити за столиками і піти трохи далі – на оглядовий майданчик при лижному спуску. Не бійтеся пройти непримітною доріжкою за скелі – там на вас чекає раптове відкриття! Дерева розступаються, і ви опиняєтеся перед захоплюючою панорамою. Ліворуч від вас піки Горців, а попереду Бескид Сондецький.

Весь шлях займе у вас близько години. Якщо без перекусів 😉

Відвідування каньйону безкоштовне, але за паркінг заплатите 3зл на годину.

 

А якщо у вас ростуть юні туристи, яким гірські походи в радість, підіть на Три Корони шляхом із Крощченка. Щоправда, така прогулянка забере у вас 2,5 години в один бік мінімум. Але за звання підкорювача вершин варто поборотися! Нагорі навіть можна придбати відповідний диплом усього за 5зл. А вхід на гору Окронгліцу (982м н.р.м.) знову платний. Ті самі 5 і 2,5зл. Туди рекомендую йти жовтим шляхом, а спускатися синім через Замкову Гору. Так буде безпечніше і цікавіше. Адже саме тут знаходився замок, у якому й сталося диво св. Кінги. Блискуча імла приховала твердиню і людей, що в ній ховалися, від війська татар. Ворог був наляканий і ганебно втік, увірувавши в силу християнського Бога.

Є ще безліч цікавих місць в околицях, про які варто було б розповісти, але поки відвідайте ці 🙂

І, нарешті, про Горці

Горчанський Національний Парк простягається від Нового Тарга на північ до Рабки-Здруй і на схід до Крощченка. Найвища точка Горців – це Турбач (1310м).

У сьогоднішньому огляді 3 траси.

Варіант перший – Обідова – Лапсова поляна – Кованець (Новий Тарг)

Починати краще з Обідової, оскільки вона розташована вище і вам доведеться менше підійматися. До початку шляху вас підвезе міський автобус №3 з Нового Тарга (відходить від МОКу). Від паркінгу (він, до речі, безкоштовний з картою місцевості, лавками і той-тоєм) необхідно піднятися зеленим шляхом до розвилки і потім іти за вказівниками на Лапсову Поляну. Нехай вас не бентежить, що одночасно зустрічатимуться рожеві таблички велосипедного шляху. Так і має бути. Хоча мені щиро шкода велосипедистів, які ризикнули там поїхати. Дорога спочатку круто йде вгору, потім трохи вирівнюється, а від галявинки при покажчику веде практично по рівному. Уздовж дороги вам зустрінуться зарості малини і чорниці, що напевно сповільнить просування 😉 На наступній розвилці при капличці звертаємо вниз – на синій шлях. Через хвилин 15 бачимо перед собою невеликий туристичний притулок Колиба на Лапсовій. Місце дуже затишне, доглянуте і чисте. Розраховане на 20-25 осіб. Я б поставила “5+” персоналу, який обслуговує туристів. Біля притулку є столики, лавочки та альтанка, де ви зможете перекусити і насолодитися краєвидами. З Лапсової галявини відкривається краєвид на Горці, Пеніни і Татри. Тож ви не пошкодуєте, що пішли сюди. Далі спускаємося на Кованець і сідаємо на будь-який автобус, який їде в центр Нового Тарга.

Чистий час шляху 2,5 години. З перекусами і об’їданням кущів у мене зайняло 4 години.

Другий варіант легкої траси

З тієї ж Обідової піднімаємося до притулку “Старі Верхи” зеленим шляхом. Будьте уважні! Шлях перетинає в кількох місцях велосипедна доріжка. Можна піти нею, але стежте за мітками на деревах, щоб не збитися з дороги. Десь у середині підйому праворуч ви побачите незвичне дерево – чи то слон, чи то кінь – це гарний орієнтир, що ви на вірній дорозі. Від “коня” вгору ще 10 хвилин – і ви вже біля притулку.

“Старе Верхи” славиться гарною домашньою кухнею. А також тут часто продає осципки милий дідусь. Всього за 1зл ви можете поживитися смачними гуральськими сирками. Від притулку дорога поступово спускається вниз. Близько години шляху по червоних мітках – і ви дійдете до чергового притулку на Мачейовій. Будиночок так само дуже колоритний з оригінальним інтер’єром, альтанкою, столиками і місцем на гриль. Краєвид звідси теж дуже навіть. А там і до Рабки – Здруй рукою подати. Який шлях ви б не обрали – чорний чи червоний – все-одно туди спуститеся за близько 1,5 години.

Загальний час траси 3 години з хвостиком.

Можна закільцювати маршрут, пройшовши від Рабки-Здруй червоною стежкою вгору до притулку на Мачейовій, а чорною вниз. Але так підйому більше, а видів менше. Тому все-таки пропоную йти від Обідової.

Третій і найцікавіший – Мисливиця Гурна – Оглядова вишка на Магурках – місце катастрофи “Лібератора”

Не доїжджаючи до Мисливиці Гурної вам треба буде звернути на осідлі Форендувки. Поворот малопримітний, одразу за шкільною туристичною базою різко вліво. На розі орієнтир – занедбаний сільський магазин. Залишаємо машину ближче до ґрунтової дороги, що веде вздовж потоку Форендувки, і вирушаємо назустріч пригодам. Тут немає позначень пішохідної траси, але є велосипедний шлях. Ним і йдемо. Незабаром вам на шляху зустрінеться грізний гурал. Але не бійтеся – це всього лише дерев’яна фігура. Від нього звертаємо вправо на малопомітну стежку. Поступово забираючи праворуч угору, піднімаємося доріжкою, поки не виходимо на Курнитову Поляну. Тут ліворуч ми побачимо цікавий об’єкт – Курнитову Колибу. Це найстаріша зі збережених пастуших хат у Горцях. Колиба була збудована 1839 року і слугувала літньою резиденцією родин Курнитів і Чепелів. За часів Другої Світової Війни тут розташовувався штаб Підхалянських Стрільців. Переховувався й екіпаж американського бомбардувальника B-24J “Лібератор”, що розбився неподалік. Пізніше проживали партизани на чолі з ватажком на прізвисько “Вогонь”. А зараз колиба стоїть на приватній території, тому оглянути її можна тільки зовні.

Далі дорога веде повз руїни ще однієї бацувки. І наприкінці галявини неподалік ми бачимо вежу на Магурках, що височіє. Нагорі вежі, окрім чудового краєвиду, ви знайдете панорами околиць із підписами. Вежа розташована на зеленому навчальному шляху. Пройшовши ним далі вліво, ви натрапите на уламки американського бомбардувальника. Того самого “Лібератора”. І хоча уламки всього-лише фікція, але діти, особливо хлопчаки, порадіють знахідці. Повертаємося вниз через Паньску Пшехибку ґрунтовою дорогою. Вона приведе нас до розвилки з гуралом, від якої ми повертали до колиби. Тут уже дійдемо відомим шляхом до паркінгу.

Загальний час шляху близько 4-х годин. Краще мати детальну карту, інакше легко заблукати. Позначень шляху, як на попередніх маршрутах, немає. Зате можна потренуватися у спортивному орієнтуванні. 😉

Яку трасу обрати? Почніть із найпростішого. Головне, щоб ви і ваша дитина подужали шлях. І не забувайте у всіх притулках ставити печатки. Це чудово мотивує дітей ходити в походи.