Давайте познайомимося. Як ми починали?

Привіт усім!

Мене звуть Васильєва Олена. У минулому корінна киянка, а зараз завзята мандрівниця по горах і долинах Малопольщі. Як же вийшло, що я несподівано для самої себе закохалася в походи? Напевно, варто покопатися в минулому і повернутися в ті далекі часи, коли я була дитиною. Річ у тім, що мій батько дуже любив, та й зараз любить, ходити пішки. Пам’ятаю, як він мене забирав із собою на роботу під час літніх канікул. А до роботи треба було пройти 7 км в один бік. Звісно, можна було під’їхати тролейбусом із пересадкою, але це ж не спортивно! Працював батько в ботанічному саду на берегах Дніпра, бо за освітою біолог-географ. І дуже часто розповідав про пригоди під час геологічної практики, про чисті води Байкалу, карликові берези Карелії, палаци і канали Пітера, красу Уральських гір. Виросла на цих розповідях, я мріяла про далекі краї і захоплюючі краєвиди. Але, життя склалося так, що моя молодість пройшла не надто бурхливо. І тільки після переїзду до Польщі почалася моя пригода. А було це так.

У 2016 році я вперше пішла в гори з моїм майбутнім чоловіком. І не куди-небудь, а просто в Татри! І не долинками, а одразу на піки по 2000м! Були це Копа Кондрацька (Kopa Kondracka, 2005м) і Гевонт (1895м).

Ходили ми загальною складністю 13 годин. Як вийшли о 7 ранку, так і повернулися в Закопане о 8. Навіть не знаю, як я це пережила без підготовки. А на постій ми зупинилися в однієї милої пані, яка, сама того не відаючи, підкинула прекрасну ідею про оренду вілли в горах. Так ми й опинилися в “Чижемці” – віллі в Буковині Татранській. Пансіонат був старенький, але міцний. Як то кажуть, “з кліматом”. Дерев’яні різьблені балки, меблі в гуральському стилі, карколомний вид із вікон на Татри. Мабуть, перебування в “Чижемці” є найяскравішою сторінкою в моєму житті. Скільки цікавих історій можна було б розповісти, скільки гостей із найрізноманітніших куточків світу ми прийняли – і не описати! І, звісно, особливо багато було наших, російськомовних. Можливо, комусь здасться, що жити в такому місці суцільне задоволення, проте це не так. Були і проблеми з гостями, і недоспані ночі, і ранні підйоми, і просто важка фізична робота, але це ще нічого! Найжахливіше – міжсезоння. З середини жовтня по грудень, як і в березні-квітні, Буковиною блукають лише сумні місцеві жителі і зі знанням справи кажуть – “Хальний повів! Видать до дощу!” І справді, хальний – поривчастий гірський вітер – приносив дощі та бурі. Тоді ми сиділи безвилазно вдома, мерзли (бо гріти цілу хату заради нас одних недоцільно) і сподівалися, що стара хата не розвалиться і не згорить під час чергового світлопреставлення. У цей тужливий час мені спав на думку геніальний план – організовувати походи в гори для наших знайомих із Кракова та околиць. Першим був фототур у Хохолівську Долину. Незважаючи на те, що перед самим заходом несподівано випав сніг (і це 8 квітня!), фототур відбувся. За що ми щиро вдячні всім учасникам. Далі-більше. Долина П’яти Ставів, Морське Око, Долина Кощчеліска, сходження на Гжесь, на верх Каспрови, Риси, безліч трас у Татрах Польських і Словацьких, якими ми пройшлися разом із нашими туристами. Деякі походи проводила я, а інші – мій чоловік, з малих років привчений тягатися по горах.

Але, все хороше коли-небудь закінчується. Закінчився і термін оренди нашого пансіонату. Однак, ми продовжуємо організовувати походи. У планах відвідати всі 23 Національні Парки в Польщі. Тож запрошуємо всіх охочих підтримати нашу ініціативу та долучатися до вилазок у гори, а також інші цікаві місця Польщі!

Подорожуйте з нами! Разом ходити веселіше!