На крокуси в Долину Хохоловську

Перша наша поїздка з групою здійснилася, як я вже згадувала, в Долину Хохолівську у квітні 2017 року. Знаходиться вона недалеко від Закопане в Західних Татрах.

Навесні сюди стікаються натовпи туристів, щоб подивитися на цвітіння крокусів. Квіткові розсипи вкривають пагорби фіолетовим килимом, створюючи неповторний пейзаж.

Цвітіння починається щороку по різному. Зазвичай це відбувається наприкінці березня – на початку квітня і триває тижні два-три.

Крокус (шафран спіський) – квітка невисока, скромна, але у великій кількості здатна викликати захоплення. Фотографи з усієї Польщі прагнуть потрапити на максимальні квіткові галявини та закарбувати буйство весни.

І ми організували фототур із професійним фотографом для охочих. За тиждень до заходу все було чудово – крокуси цвіли, сонце гріло. І тут буквально перед фототуром випав сніг. Неможливо передати, як ми засмутилися. Але з погодою не посперечаєшся! Однак, можна отримати користь і з, здавалося б, негативних моментів. Ми потрапили наче в казку “Дванадцять місяців”. Весна в гірській долині зустрілася із зимою. Квіти пробивалися з-під снігу, не бажаючи піддаватися раптовим холодам. Траплялися й невеликі галявини, не стоптані туристами. Тоді наша група зупинялася і несамовито клацала фотоапаратами. Результати зйомки ви побачите нижче. Тож погода завзятим фотомисливцям не перешкода 🙂

А тепер практичні моменти.

Від Закопане до Долини Хохоловської можна дістатися місцевим автобусом, що від’їжджає від залізничного вокзалу. Їхати треба на Вітов, Хохолов. Але в період цвітіння з’являються додаткові рейси прямо на паркінг Сива Поляна при вході в ТПН (Татранський Національний Парк). Звідти ви можете дійти пішки до самої долини. До середини шляху (Поляни Хучиска) веде асфальтована дорога, що, напевно, потішить батьків з колясками. На самій галявині ви знайдете лавочки і столики для сидіння. Тут же можна покуштувати осципків (гуральських сироків) з гриля, перекусити на природі. За деревами ліворуч знаходиться перша велика галявина крокусів. Для того, щоб її побачити треба підпірнути під шлагбаум і пройти метрів 10 уперед. Того року, щоправда, галявину добряче перекопали кабани. Тож квітів залишилося небагато 🙁 Сподіваємося, що наступного року звірі поводитимуться пристойніше.

Далі починається звичайна ґрунтовка з великою кількістю каменів і вибоїн. На узбіччях і в затінених місцях у цей час ще лежить сніг, тому не обманюйте себе весняним теплом – у горах завжди холодніше. У полюванні на крокуси вам знадобляться кросівки або черевики, вітровка, поляр, зручні штани, рюкзак з їжею і термосом і, звичайно, фотоапарат.

Дорогою вам зустрічатимуться остови дерев’яних будинків, гірський потік Хохолівський і струмки з перекинутими через них містками. Особливо мені подобається нагромадження валунів, з-під яких пробивається струмок. Відчуваєш міць природи. Наче гірський троль скинув скелю з вершини, а вона так і вросла в землю, дивом не скотившись далі.

У самій долині ви побачите, якщо пощастить, розсипи квітів, а крім того, невелику дерев’яну капличку і будівлю туристичного притулку. Капличку звели в 1960 р. для потреб серіалу “Яносик”, що розповідає про найвідомішого розбійника Татр, але пізніше її було освітлено католицькою церквою. Раніше, ще з 16 століття, в долині проживали пастухи і селяни, які і залишили після себе споруди. Під час воєн, І-ї та ІІ-ї Світової, у затишній долині ховалися дезертири та партизани. Дісталося і туристичному притулку. Щоправда, знаходився він тоді в районі Поляни Хучиська. У 1945 р. був спалений відступаючими німецькими військами, а існуючий нині, Яна Павла, побудували на початку 60-х. І не заради красного слівця притулку дали ім’я найсвятішого папи. Адже в молодості він любив ходити по Татрах зі студентами, а в більш зрілі роки приїжджав до Закопаного і відвідав Хохолівську Долину під час прощі 1983 року. На стіні притулку ви побачите чорно-біле фото юного Яна Павла II, на якому насилу можна впізнати світоча католицької церкви.

У притулку можна відпочити, скористатися послугами бару та іншими зручностями. Тут так само туристи знайдуть нічліг, однак місця треба замовляти дуже заздалегідь. Краще за рік 😉 А в сувенірному кіоску рекомендую поставити печатку PTTK, на якій зображено квітучий крокус.

Як довго йти в Хохолівську Долину від паркінгу?

До галявини Хучиська – хвилин 45. Стільки ж до початку долини. До притулку, який знаходиться в кінці – година часу. Разом у середньому у вас піде 1год 45хв в один бік чистого ходу. І це без зупинок на перекуси і фотосесію! Тому відведіть на похід годин 5, і ви не помилитеся. Особливо, якщо йдете з дітьми.

Шлях допоможуть скоротити брички, на яких місцеві гуралі підвозять втомлених туристів. Проїзд в 1 бік обійдеться 50зл. У літню пору до галявини Хучиска курсує тракторовозик “Раконь”. По-іншому не назвеш, бо вагончики кріпляться до трактора 🙂 Вартість проїзду 5зл з людини.

Вхід до Національного Парку 5зл дорослий, 2,5зл дитячий. Паркінг 25зл з машини.

І наостанок килим крокусів цього року.