Що означають кольори туристичних шляхів у горах Польщі?

Це запитання мені ставили вже багато разів, тому вважала за потрібне написати відповідь.

У Польщі заведено позначати туристичні траси 5 кольорами: червоний, синій, жовтий, зелений, чорний. Хто ходив горами, той знає, який вигляд має позначення: триколірний прапорець. Дві білі смужки, а між ними інший колір, що позначає шлях.

Отже, червоний колір

Червоним позначають головні шляхи. Наприклад, Великий Шлях Бескидський (496км) або Татранська Магістраль (72км). Зазвичай це довгі шляхи, що простягаються на багато кілометрів і йдуть по височинах. Такі дороги добре натоптані і ведуть найбільш мальовничими місцями. Уздовж них часто розташовані туристичні притулки, а також наметові бази.

Синій колір

Синім так само позначають довгі, але не настільки важливі шляхи. Вони менш тривалі, ніж червоні. Найпопулярніший шлях у Польських Татрах, мабуть, з’єднує Гевонт – Кузніце – притулок Мурованець – Притулок у Долині П’яти Озер – Морське Око. Його довжина близько 25км.

Зелений і жовті кольори

Це коротші шляхи. Так звані, сполучні. На зелених найчастіше знаходяться цікаві місця, що характеризують дану місцевість. Як приклад, до водоспаду Сіклава, що спадає з висоти 60 м, веде зелена доріжка.

Чорні шляхи

Чорні шляхи вважають найважчими. Хоча прямої залежності немає. Просто їх проклали, як найкоротші підходи до даної точки. Такі собі “скрути”, як кажуть поляки. А короткий шлях не завжди зручний. Так, хто бував у Долині П’яти Ставів і йшов долиною Розтоки, то напевно проходив або зеленим, або чорним шляхом. Складність приблизно однакова. Зеленим, як мені здається, навіть важче спускатися.

А ось чорний шлях від Бжежин до Мурованця – звичайна кам’яниста дорога, що полого йде вгору. Підйом синім шляхом туди ж від Кузніце набагато крутіший.

Однак, не все так просто. Є кілька винятків із правил, які перекреслюють усю теорію шляхів.

На кордоні зі Словаччиною є траси, які щойно розпочавшись, несподівано обриваються. Такі, як: від Долини за Мніхом до Воріт Халубінського, від Чарнього Става під Рисами до Пшеленча під Хлопкем. Відгадка проста. Шляхи тривали по той бік кордону, але за часів комуни були закриті для проходу. Цілком можливо, їх колись відновлять, і тоді ми з вами насолодимося краєвидами по обидва боки Татр.

Крім того, у великих вузлах (а зазвичай це туристичні притулки) з однієї точки виходить стільки різних доріг, що для зручності туристів і щоб уникнути плутанини, їх необхідно позначити різними кольорами. Тут уже в хід ідуть усі фарби.

І, нарешті, якщо в Польщі 5 кольорів, то в сусідів словаків тільки 4. Чорний колір відсутній. А шляхи треба якось з’єднувати між собою! Тому позначення часом не відповідають задуму.

Які з цього всього можна зробити висновки?

• По-перше: чорний, не означає – важкий
• По-друге: добре вивчіть місце, куди ви збираєтеся йти, орієнтуючись не на колір шляху, а на розповіді очевидців, які там побували.
• А по-третє: якщо ви добре підготувалися, то будь-який шлях вам не страшний. Ходіть, на здоров’я!