Містичні Столові гори

[:uk]

Де знаходяться Столові Гори і чому так називаються?

Це гірська гряда, що знаходиться в Судетах Серединних. Східна частина гір дісталася Польщі, а західна Чехії. Сформувалися вони 30 мільйонів років тому, а химерних обрисів набули під впливом морських течій. Адже колись це було дно світового океану. Багато тисячоліть піщані пласти накладалися один на одного, утворюючи плоскі шаруваті пироги або “столи”. У скелях добре видно заглиблення округлої форми. Це не нори, викопані кігтями небачених звірів, а місця залягання газів. Газ вийшов на поверхню, а ось дірки залишилися.

Ми побували в польській частині Столових Гір, у Нижній Сілезії.

А чи містичні вони – судіть самі.

Почнемо з того, що на під’їзді до Клодзко, буквально за 30 км від місця призначення, сонячна погода несподівано змінилася густим туманом. І це вдень! Хмари стояли над нами протягом двох днів, хоча за межами гір було ясно. Продовженням теми стало відвідування Каплиці Черепів у Кудова-Здруй, званої так само оссуаріум. Як нам розповіла черниця, яка проводила екскурсію, це єдина подібна будова в Польщі. У стінах каплиці і під підлогою в підземеллі знаходиться загальною складністю 24 тисячі черепів з кінця 18 – початку 19 століття. У той час на землі Клодзкой вирували війни, мор, епідемії чорної віспи та холери. Вимерло 80 відсотків місцевих жителів! Їх не встигали ховати, абияк закидаючи землею. Могили розмивалися дощами, останки розтягувалися собаками і вовками. Ксьондз із Черемної вирішив зібрати людські черепи в каплиці, створивши місце на зразок римських підземель. Моторошне, скажу вам, містечко. Нагадування про те, що всі ми там будемо – на Вищому Суді.

Далі ми попрямували до Блендне Скелі. Колись солтис (староста) сусіднього села провів через скельний лабіринт прусські війська, за що і поплатився життям. До речі, його череп перебуває в тій же каплиці. Але зараз місце абсолютно безпечне. Між скелями прокладені дерев’яні помости, та й траса розмічена добре. Але треба бути уважним – крізь вузькі щілини часом треба протискуватися боком і пригинатися. Тому людям зі щільною комплекцією довелося б важкувато.

Химерні скельні утворення складаються з пісковика, над яким ґрунтовно попрацювали вода і вітер. Скелі покреслені довгими розломами, зумовленими тектанічними зсувами, а простіше – землетрусами.

Так, і ми таки ввечері заблукали дорогою на Кудова-Здруй, заплутавшись у поворотах, але вибралися до цивілізації.

А вечір несподівано порадував нічним життям курортного містечка. Чеський ресторан, смажальня риб, фонтан з підсвічуванням, старовинний парк і пияльня вод лікувальних на тлі про-німецької архітектури середини 19-го століття. Ночували ми так само на старовинній віллі 1850 року з дуже милими господарями. Привиди будинком не бродили, тож, думаю, до них ще повернемося.

На другий день перебування на Землі Клодзкой, у день 100-річчя Незалежності Польщі, ми не могли не відвідати хоч одну фортецю. І такий військовий об’єкт виявився зовсім недалеко від шосе Сту Закрентув (Сто Поворотів, що цілком виправдано). Це Форт Кароля, будівництво якого почалося в 1790 році, а закінчити його так і не вдалося. За задумом військових інженерів, це мав бути спостережний пункт із невеликою кількістю солдатів, які охороняли під’їзди до Радкова. Нагадую, що в ті далекі часи Земля Клодзька перебувала у складі Пруссії. А брав участь у будівництві ще юний, але вже перспективний Густав фон Раух – майбутній генерал і військовий міністр Пруссії, основоположник наукового підходу в будівництві фортець.

Якщо ви захочете подивитися цей об’єкт – будьте уважні. До нього веде зелений шлях від шосе, але місце ніяк не позначене. Після десяти хвилин ходьби подивіться вправо-вгору і побачите втоптану стежку до форту.

Далі ми пішли окружними шляхами. Через Білі Скелі, торф’яники, скелі Пухача, на Копу Смерті та Нарожник.

Якщо вас ще не злякали самі “веселі” назви, то послухайте таку історію.

1997 року на горі Нарожник за таємничих обставин загинуло двоє студентів – молода пара. Вони приїхали з Вроцлава в науковий табір. 17 серпня вийшли з Душників, але в туристичному притулку в Карлові, де на них очікували, не з’явилися. Знайомі з табору через два дні зателефонували батькам студентів, викликали поліцію і гірських рятувальників. І тільки через 10 днів пару знайшли за 8 метрів від туристичного шляху. Молодих людей було застрелено пострілом у голову… Їхні рюкзаки знайшли за 1,5 км від місця загибелі. Нічого, крім камери, годинника і щоденника дівчини не пропало. Поліція обшукала округу, опитала місцевих жителів, але нічого конкретного дізнатися не вдалося. Туристи, які перебували в той час недалеко, чули жіночий крик, потім звуки пострілів, після чого знову крик, постріл і тиша… Слідство у справі відкривали два рази, але істину так і не встановили. Досі залишається не зрозумілим, ні хто вбив, ні навіщо. Підозри впали на секту неофашистів, яка на той час влаштувала свій зліт у Столових Горах. Багато хто бачив молодь, яка розгулювала в уніформі. Можливо, у них була зброя. Підозрілим є також той факт, що саме цього дня вони відзначали смерть свого вождя – правої руки Гітлера – Рудольфа Гесса. Вбивство цілком могло бути ритуальним. Дивно так само те, що після випадку в горах неофашисти перестали збиратися в цих місцях.

На горі Нарожник, поруч із якою сталося вбивство, розміщена таблиця. Тут ви можете побачити дві лампадки в пам’ять про двох студентів, а також два хрести, з’єднані ланцюжком із написом “Вони були молоді, вразливі і сповнені радості життя. Загинули від куль убивці в горах, які так любили”

Але гаразд, перестану вас лякати. Інакше, того гляди, не підете більше в гори.

Наступна зупинка Карлов – і ми вже піднімаємося сходами на Щчелинець Велки. Це найвища точка Столових Гір 919 м.н.р.м. І хоча кам’янисті плато накрив туман, проте вид вразив. Гори прорізають велетенські щілини висотою до 25м. Часом дивуєшся, яким чином ці кам’яні стовпи ще стоять і не падають один на одного.

А скелі утворюють химерні фігури, що нагадують тварин і людей. У щілинах прокладені доріжки, які, здавалося б, обриваються в глухому куті. І тільки потім помічаєш вузьку стежку, що веде крізь кам’яний лабіринт. Однозначно не рекомендую ходити тут пізно ввечері або у важких погодних умовах. Можна легко заблукати або посковзнутися на крутих сходинках.

Так само звертаю увагу, що шлях односторонній. Дивіться уважно на вказівники. Піднімаєтеся ви від паркінгу по лівий бік, а спуск і всі найцікавіші місця починаються за притулком на Щчелинці Великому.

Підсумки поїздки. Побувати тут однозначно варто! А якщо сумніваєтеся – подивіться фільм “Хроніки Нарнії”, який знімали в Столових Горах (частково з чеської, частково з польської сторони). Місця дійсно казкові, і вам напевно захочеться сюди приїхати.

 [:]