Сакральна архітектура в польських Татрах

Регіон Подхале відомий своїм дерев’яним зодчеством. Ще з часів середньовіччя племена волохів, що оселилися тут, ставили будинки зі зрубів. Природно, що той самий матеріал використовували і для побудови костелів. Модрина, ялина, сосна, бук і дуб – все йшло в хід. Але, не будемо заглиблюватися в деталі, а розповім про найцікавіші зразки сакральної архітектури тут, під Татрами.

1

Почнемо з найменшого об’єкта – каплички на Хохолівській Поляні. Розташована вона у верхній точці Хохолівської Долини на висоті 1150 м н. р. м. на межі з смерековим лісом. На вигляд це малопримітна споруда із суворих дощок, увінчана дерев’яним хрестом. Але краса цієї сакральної споруди не всередині її, а навколо. У квітні-травні вся галявина вкривається килимом квітучих крокусів. Тому невеликий костел є прекрасним місцем для весільних та інших фотосесій. Тож не дивно, що чимало молодят обирають саме цю каплицю, щоб сказати тут «так».

Тому сприяє ще одна історія. Будівлю звели в 60-х роках для потреб кіноматографа, а саме зйомки серіалу «Яносик». Тут знімали сцену, в якій ватажок опришків одружується з Мариною, тому інколи каплицю називають «Храм Марини та Яносика». Після завершення зйомок декорацію залишили на місці як прикрасу галявини. Пізніше каплицю було належно обладнано, освячено і названо на честь. Іоанна Хрестителя. Її відвідував Кароль Войтила (Ян Павло ІІ) під час своїх прогулянок горами, про що свідчить як назва туристичного притулку на Хохолівській Поляні, так і пам’ятний хрест, повитий папськими стрічками (його можете побачити на Сивій Поляні).

Костел діючий. У літній сезон віряни приїжджають сюди на богослужіння, які відбуваються з червня до вересня, у неділю о 13-00.
Потрапити до каплиці можна чорною стежкою, що відгалужується від основної зеленої. Біля каплиці встановлено лавки і споруджено навіс, щоб туристи могли відпочити і насолодитися навколишньою красою.

2

Санктуаріум Марійний на Вікторувках (або Святилище Богоматері Цариці Татр) розташований на Золотій долині на висоті близько 1145 м над рівнем моря, трохи нижче Русинової поляни.

Історія створення святилища пов’язана з явленням Діви Марії, яке мало місце близько 1860 року. Як описує пастух Шимон Коссакевич, Богоматір постала перед пастушкою 14 років Марією Мурзанською, коли та шукала своїх овечок у тумані.
Богоявлення не було офіційно підтверджене церквою, проте чутки швидко поширилися навколишніми селами, і до святого місця почали приходити віряни.

На місці явлення пастухи спочатку повісили просту іконку Божої Матері, яку потім замінив малюнок на склі. Незабаром неподалік з’явилася капличка. А через кілька десятків років це місце стало настільки популярним серед прочан, що довелося будувати цілу каплицю. Початкова будівля 1921 року не збереглася, завалившись під час снігової бурі. І сьогодні віряни можуть побачити споруду 1936 року, розширену братами домініканами до розмірів пристойного костелу.

При санктуаріумі знаходиться невеличкий монастир, а в самій будівлі костелу туристична кухня, де кожен охочий може напитися гарячого чаю. По лівий бік від основного входу так само можете побачити невеличке джерело, що за переказами має цілющу силу. А на кам’яній стіні розміщені таблички в пам’ять про рятувальників, альпіністів і відважних мандрівників, які загинули в горах.

Дістатися до костелу найшвидше синім шляхом із паркінгу Зазадня. Або зійти з Русинової Поляни, звернувши на розгалуженні біля бацувки.

3

Каплиця Святого Серця Ісуса на Ящчурувках, заснована родиною Узнанських, була спроєктована Станіславом Віткевичем (1851-1915) – письменником, живописцем, мистецтвознавцем і громадським діячем. Будівництво каплиці розпочалося 1904 року і було завершено через два роки.

Головний вівтар нагадує гуральський будиночок. По обидва боки вівтаря розташовані два кольорові вітражі з гербами Польщі та Литви, виконані за проектом Станіслава Віткевича. Каплиця в Ящчурувці є однією з найкрасивіших пам’яток мистецтва Закоп’янського стилю в Польщі.

У 1950-х роках внутрішнє оздоблення костелу було доповнене двома бічними вівтарями: Богородиці та Святого Йосипа. На стінах побачите біблійні сцени, намальовані на склі Яном Яхимяком, а місцеві умільці вирізали підвісну люстру з дуба.

У важкі роки для церкви в Польщі (1977-1983) Ян Ковалик, священик парафії у Ольчі, доклав зусиль зі збору пожертвувань для повної реконструкції каплиці, яка руйнувалася. Завдяки його зусиллям, цю дорогоцінну пам’ятку було збережено. З 1984 року костел перебуває під опікою отців-маріанців із парафії Цирхла. У його підвалі щорічно проводять виставки народного мистецтва, на які варто зазирнути любителям наївного малярства.

4

Дерев’яний костел Ченстоховської Богоматері на вулиці Кощчелиській є найстарішою сакральною будівлею в Закопане. Цей цінний зразок дерев’яного зодчества з деревини модрини був збудований 1847 року місцевими теслярами, а роботи вів і контролював Себастьян Генсеніца-Собчик. Будівництво храму було профінансовано Клементиною Гомолац, тому спочатку костел носив назву Св. Клеменса. У 1850-51 роках з ініціативи першого священика Йосипа Столарчика будову розширили – додали дзвіницю. Усередині на підлозі видно межу між старою і новою частинами будівлі.

На головному вівтарі знаходиться копія Ченстоховської Богоматері, покровительки храму з 1930-х років. Одним із найцінніших творів у церкві є зображення св. Павла, що падає з коня дорогою до Дамаска. Картина була створена невідомим автором. На стінах побачите малюнки на склі, настільки популярні в цій частині Польщі.

Для нас, як для православних, цікавим буде той факт, що щорічно в старому костелі для туристів, які приїжджають відпочивати, 6 січня відбувається різдвяне богослужіння, відправляти яке приїздить священик із Кракова.

Поруч із костелом розташований старий «почесний» цвинтар, на якому поховані відомі культурні діячі, які зробили свій внесок у розвиток Закопане.

Варто його відвідати хоча б для того, щоб помилуватися роботою різьбярів по дереву, які створили унікальні надгробки з цільних стовбурів. А ті з вас, що захоплюються польською літературою і мистецтвом, напевно побачать кілька знайомих імен.

5

Костел Св. Яна на Харенді.
Мабуть, історія цієї споруди найбільш інтригуюча. Костел був побудований у 1710 – 1720 роках, але спочатку стояв у Закшові біля Кальварії Забжидовської. Після будівництва нового храму 1922 року, старий костел забули. Він поступово занепадав і не використовувався за призначенням. Завдяки старанням зятя Яна Каспровича – живописця Владислава Яроцького, на рубежі 1947/1948 рр. храм перенесли в Закопане і встановили на Харенді.

Переміщення і подальше складання дерев’яного костелу зайняло кілька років. Однак майстри постаралися на славу, і будова постала перед парафіянами в первозданному вигляді. Художник і архітектор проф. Владислав Яроцький так само відтворив багатобарвну поліхромію всередині храму. На стелі зображено сцену коронації Божої Матері, оточеної ангелами, що асистують і грають. Однак, талановитий художник «додав» місцевий колорит у барокові псевдо-італійські фрески. Так у деяких сценах з’явилися гуралі-пастухи, а святі зображені на тлі гір.

Освячення костелу відбулося 6 серпня 1950 року. Спочатку храм функціонував як філія парафії св. Сімейства в Закопане і не мав свого священика. Аж поки в 1960 Єпископ Кароль Войтила (майбутній Папа Римський) не призначив постійного пастора.

Поруч із костелом розташований музей Яна Каспровича, будівля якого представляє також історичний інтерес, як приклад дерев’яного зодчества.

На цьому закінчу огляд дерев’яної архітектури Підхаля. Не буду намагатися осягнути неосяжне

Обирайте свій храм і вирушайте в паломництво святими місцями.