Горці. Три вежі

[:uk]Останнім часом стало модним ставити де завгодно оглядові вежі. У Горцях їх побудували цілих три – на Магурках, у Горцях та в Любані. З кожної вежі відкривається чудова панорама. У гарну погоду околиці проглядаються на кілька десятків кілометрів. Як туди потрапити і які цікавинки чекають на вас дорогою – про це нижче.

Магурки

Найприємніший і найкоротший шлях починається в приселищі Форендувки, що біля с. Охотниця-Ґурна (Ochotnica Górna). Вам необхідно проїхати в самий кінець вулиці і запаркувати транспорт на невеликому п’ятачку перед останнім будинком. Звідси йдете вперед розміченою велосипедною стежкою до дерев’яного пам’ятника невідомому партизану. Біля партизана звертаєте праворуч і рухаєтеся вгору, орієнтуючись на дерев’яні стовпчики. Тут ви, можливо, звернете увагу, що шлях називається культурним. Що це означає?

Ще з XIV століття на територію Польщі почали прибувати волохи – представники типово кочової, пастушої культури. Мігрували вони з Балканського півострова вздовж Карпат, дорогою осідаючи в сучасних Румунії, Молдові, Угорщині, Словаччині та Україні. За свідченнями істориків, волохи були здебільшого православні. Основний вид діяльності, як згадувала, випас худоби. Однак асимілюючись із місцевими племенами русинів і лемків почали вести більш осідлий спосіб життя. Будували хати з дерева, де зимували, а також вівчарські халупи “бацувки”, куди переселялися влітку під час випасу овець. Для випасу і будівництва будинків часом випалювали галявини, звідки, як кажуть, і пішла назва Горці (горіти).

На культурному шляху ви побачите кілька бацувок і зможете уявити побут пастухів. Однак, спочатку натрапите на Курнитову Колибу. Цей старенький, непоказний будиночок 1839 року побудови пережив дві війни і слугував притулком партизанам у 1944-1946 роках. Хоча спочатку був власністю і літньою резиденцією двох місцевих родин Чепелі та Курнитів.

У 1944 р. у колибі був штаб партизанського загону “Лампарт”. Саме ці хлопці підібрали американських льотчиків зі збитого німцями літака “California Rocket”. 9 з 10 членів екіпажу вижили і воювали проти загарбників до кінця війни. А місце падіння літака розташоване тут же недалеко – на Pańska Przechybka. Там встановлено пам’ятник у вигляді частини фюзеляжу бомбардувальника та інформаційна таблиця.

У 1946 році в хатинці ховалося угруповання ще однієї неоднозначної особистості – Юзефа Кураса на прізвисько “Вогонь”. У воєнні роки він партизанив лісами. Та так йому це сподобалося, що не захотів кидати ремесла і після закінчення війни. Про загін Кураса ходять різні чутки. З одного боку, вони допомагали в боротьбі з фашистами, з іншого – розбійничали по навколишніх селах.

У 2011 році пам’ятка старовини перейшла в приватні руки. Відтоді будиночок ще більше занепав і на сьогодні має жалюгідне видовище. Так і дивись – перетвориться на мальовничі руїни, як бацувка трохи вище по трасі. А на цьому місці міг би бути музей…

[:uk]Біля дядечка звертаємо праворуч[:]

[:uk]Курнитова Колиба[:]

Ще трохи вгору – і ви біля оглядової вежі на Магурках (1108 м н.р.м). З її верхнього поверху відкривається чудова кругова панорама на Татри, Горці, П’єні́ни Спиські.

Якщо ви захочете потрапити на місце катастрофи літака, то треба буде пройти ліворуч за мітками, що позначають освітній шлях. А щоб закласти коло і помилуватися ще трохи панорамою Татр – рекомендую звернути праворуч до бацувки, що видніється. Біля бацувки за відсутності господарів можна перекусити з видом на гори. Крім того, на її тлі виходять атмосферні фото 😉

Поступово забираючи вправо, ви вийдете до вказівника з трьома стрілками. І приблизно через 100 м треба буде звернути вниз, до села. Постійно орієнтуйтеся на дерев’яні стовпчики – вони вкажуть вам шлях. Вийшовши на асфальт, поверніть ліворуч вниз, а дійшовши до потоку пройдіть праворуч. Тут ще зверну вашу увагу на невеликий ставок, заселений тритонами та іншими гадами. Дітям напевно сподобається спостерігати за живністю, що переміщається по дну.

І вуаля – ви знову на паркінгу!

Ця петля зовсім невелика – всього 6,5 км, набір висоти 300 м. Підійде сім’ям із дітьми та собаками.

Горці

Наступне місце, про яке хотіла б розповісти, – вежа на Горці (1228 м н.р.м). Сюди пропоную вирушити вже більш підготовленим туристам, тому що шлях із паркінгу до вежі займе більше часу. А доїхати вам треба до с. Охотниця-Дольна (Ochotnica Dolna) і звернути навпроти бензозаправки “Forenda” на вуличку ліворуч. Їхати до вказівника PTTK із зеленою стрілкою і написом “Gorc 3god”. Але не переживайте – доходять зазвичай за години 2.

А ось дивовижна картина – проліски та крокуси на одній галявині

[:uk]Крокуси[:]

[:uk]Проліски[:]

Лісова стежка петляє подекуди в гущавині лісу, а часом виходить на сонячні галявинки, де навесні можна зустріти крокуси. А в капличці по дорозі можна перепочити і сховатися від дощу чи палючого сонця. Біля неї знайдете інформаційну таблицю про папу римського Яна Павла II, який полюбляв блукати горами, як на самоті, так і з компанією. Зокрема, і в Горцях побував.

Під вежею Горці ви побачите вогнище і місця під намети – це одна зі студентських баз, де можна зупинитися на нічліг. У липні та серпні тут чергують юні гірські гіди зі студентських організацій, обслуговуючи гостей.

Ще кілька хвилин – і ви на вершині Горці 1228 м н.р.м. Вона, як і багато інших, вкрита лісом, тому тільки з вежі відкриваються краєвиди на околиці.

Помилувавшись на Татри, ви можете спуститися тим самим шляхом до паркінгу. Зробити петельку тут не вийде.

Любань

І наостанок про Любану (1211 м н.р.м). На мій погляд, це найатмосферніша вежа з усіх. Можливо, тому, що прямо під нею знаходиться базовий студентський табір? З цим табором у мене пов’язані дуже теплі спогади. Не один раз ми приходили тут із групами і були обласкані місцевими черговими з Клубу Провідників Бескидських. Хлопці проходять тут практику в липні та серпні. На місці є все необхідне для комфортного сну на свіжому повітрі: намети, килимки, спальники, дрова, грубка, посуд, дощатий навіс і навіть WC з літнім душем. Переночувати в таборі може будь-який подорожній за невелику плату 10зл. І місце для “несподіваного гостя” завжди знайдеться. Але якщо вас кілька людей, то краще замовити намет заздалегідь. Приймають і зі своїми наметами. За користування інфраструктурою табору в такому разі 5зл.

[:uk]Похідна кухня на базі[:]

[:uk]Душевні посиденьки біля багаття[:]

[:uk]Ранок на базі[:]

[:uk]Ранок на базі[:]

На Любань приходять для того, щоб проводжати заходи сонця і зустрічати світанки. Причому ті останні особливо чудові! З вежі відкривається краєвид на Горці, П’єні́ни, Бескид Віспови і, звісно, Татри. Однак, завдяки близькості Чорштинського водосховища, світанок воістину феєричний! Острівці гір пливуть у молочному тумані. Сонце все вище піднімається над горизонтом, підсвічуючи хмари, забарвлюючи світ у багряні та золоті тони! Це не передати словами – тільки побачити на власні очі! Дуже шкода, що наступного року базу згорнуть назавжди і на її місці побудують великий сучасний гірський притулок. Тому користуйтеся можливістю, поки вона є. Запевняю вас, що видовище нікого не залишить байдужим! Можливо, це буде одне з найяскравіших вражень вашого життя 🙂

Як дістатися? Найкоротша дорога веде від Przełęcz Snozka через гору Wdżar і далі за синіми мітками. За руїнами старого притулку дорога розходиться. Вам нагору, ліворуч вузькою стежкою. Мабуть, останні метри найважчі, хоча сам по собі шлях доволі пологий. Зверніть увагу, підіймаючись кручею, на невеличку табличку із вказівником на джерело. Тут можна поповнити запаси води.

Хотілося б сказати ще кілька слів про невелику гірку Wdżar. Найдивовижніше – це її геологія. Гора складається з андезиту, що вказує на її вулканічне походження. Однак вулкана тут зроду не було. Геологи стверджують, що магматичні породи піднялися на поверхню внаслідок тектонічних рухів, а в народі ходить легенда про дракона.

Згідно з легендою, колись під горою було місто, в якому люди не дотримувалися заповідей бога. І той покарав їх за це. Одного разу жителі сусіднього села побачили, що над горами здійнялася заграва. Місто згоріло, залишилося лише згарище, яким бродили вцілілі, вишукуючи своїх рідних. І серед попелу виявили камінь, що нагадує за формою яйце. Несподівано воно тріснуло, явивши світу моторошну бестію. Але народ у ті часи був не з лякливих. Відзначився богатир-коваль, який відтяпав драконові лапу. Заволавши від болю, той піднявся в повітря і полетів у невідомому напрямку.

Нещодавно на горі встановили постамент, званий “гніздо дракона”. Увімкнувши фантазію, у накопиченні металу можна впізнати літаюче чудовисько.

Гора Wdżar відома також тим, що на її верхівку (766 м н.р.м) можна потрапити взимку і влітку підйомником. Тільки взимку на ньому їздять лижники, а влітку велосипедисти. У Горцях величезна кількість велосипедних трас, але це тема для окремої статті.

І для любителів ущелин – існує освітня стежка, яка проведе вас серед андезитових скель через каменоломні на саму верхівку. Увага, на шляху зустрічаються ланцюги!

Є, звісно ж, оглядові вежі не тільки в Горцях. Однак, це вже зовсім інша історія… А поки що насолоджуємося панорамою 360 з вищеописаних вишок.

На цьому дозвольте відкланятися
Ваша гуралечка :)[:]