Золота осінь у горах Польщі. 7 місць, які варто відвідати

[:uk]Восени зелений килим рослинності, що вкриває суворі гори та мальовничі скелі, перетворюється на ковдру з клаптиків теплих тонів. І є місця, в які ви закохаєтесь, побувавши там саме в цю пору року. Отже, починаємо наш рейтинг з кінця:

7. Бескид Сондецький

Szczawnica – Bryjarka- Schronisko Pod Bereśnikiem – Wodospad Zaskalnik

Довжина траси всього 8,5 км, 3 години за часом. Що на вас чекає на цьому шляху? Насамперед зануритеся в атмосферу курортного містечка Щчавниці – Здруй і зможете скуштувати цілющих вод у піяльні на площі Дієтла. Адже саме від них походить назва міста, що в перекладі означає “кисла”. Вода з джерел справді має кислуватий присмак і містить безліч мікроелементів. Показана для лікування захворювань опорно-рухового апарату, та й від інших хвороб допомагає.

Далі, звернувши за жовтими мітками, зійдете на гору Бріярку хресним шляхом, позначеним камінням. Не забудьте відмолити гріхи дорогою 😉 На вершині гори стоїть хрест, що за формою нагадує інший, у Татрах. А саме хрест на Гевонті. І не дивно, адже їх робила одна фірма. Звідси відкривається вид на Пеніни. Вершини Висока, Соколиця, Три Корони. Щоправда, не кожен їх упізнає з цієї перспективи, але гостре око гірського туриста відзначить знайомі обриси. Знаменита Бріярка ще й тим, що є горою вулканічного походження. Хоча в Бескиді Сондецькому й не вивергалися вулкани, але відбувалися тектонічні зрушення, внаслідок яких на поверхню витікала лава. І, що цікаво, саме з-під цієї гори беруть початок усі цілющі джерела.

Далі ваш шлях пройде через туристичний притулок Під Бересником. Його історія так само не настільки проста, як може здатися. У 80-х роках у голову Едварда Москала – активного діяча Польської Туристично-краєзнавчої Асоціації – спала чудова ідея вибудувати мережу притулків кваліфікованого туризму. Називалися вони бацувками і мали мінімум зручностей. Усі такі будиночки будувалися за одним проектом, і лише Під Бересником має інший зовнішній вигляд. Можливо, тому, що був зведений останнім. Загалом таких притулків по Бескидах 14, хоча планувалася сотня!

Поївши в притулку, можна вирушити далі жовтим, а потім і чорним шляхом. Так, петляючи полем і лісом, вийдете до водоспаду Заскальник – найвищого в Бескидах, які не особливо тішать водоспадами в принципі. Якщо погода дозволить, зануртеся у водоспаді. За місцевим повір’ям той, хто занурився, здобуде здоров’я і довголіття. Враховуючи, що гуралі живуть до 90 років і більше, вірю.

І звідси можна повернутися синіми мітками назад у центр Щчавниці.

6. Ойцівський Парк

Краків’янам пощастило з тим, що зовсім недалеко від них розташований найменший національний парк Польщі – Ойцівський. Його площа всього 21,5 км. Це улюблене місце сімейного відпочинку і зрозуміло чому. Адже в ньому можна знайти химерні скелі, таємничі печери та навіть замок! Мабуть, найпопулярнішими туристичними об’єктами парку можна назвати скелі Ренкавіца і Булава Геркулеса, які мають чудовий вигляд в осінньому обрамленні і є улюбленими цілями фотографів. Так само цікавий сам замок Піскова Скеля, перші згадки про який у хроніках з’явилися вже в 1315 році. Його збудували як частину оборонного ланцюга на підступах до королівського міста Кракова. Всього для цих цілей звели 14 замків, об’єднаних зараз у Шлях Орлиних Гнізд. Не багато з них збереглися, від деяких залишилися лише мальовничі руїни.

А про скелі, згадані вище, розповідають такі легенди.

Колись давним-давно в Кракові проживав чорнокнижник Твардовкий, який підписав договір із самим чортом. Коли прийшла пора забирати душу чаклуна в пекло, той міг врятуватися тільки якщо нечистий не зможе виконати три завдання. Одним із завдань було принести скелю і встановити її вузьким кінцем донизу. Роботу диявол виконав на відмінно, у чому й можемо переконатися. Булава Геркулеса, висотою 25м, стоїть і понині.

Як з’явилася Ренкавиця? Було це ще за часів татарської навали. Захисники сховалися в печері Чемній, але ворог не відступав. Тоді Бог втрутився, затуливши вхід до печери своєю рукою, і загарбники пройшли стороною, не знайшовши воїнів. Коли загроза відступила, ті вийшли з печери і побачили, що на місці руки Бога стоїть скеля, що нагадує рукавичку.

Є в парку ще одна печера, яку варто відвідати – Грот Локетка. За переказами в ній ховався сам король Владислав Локетек зі своєю свитою від переважаючих сил ворога. Вхід до печери закриває гратка у вигляді павутини. За легендою люди потрапили всередину, спустившись на мотузках уздовж стрімких стін, не порушивши павутину, що затуляє основний вхід. Завдяки цій хитрості ворог подумав, що там давно ніхто не був, і не зазирнув у грот. Так король і врятувався.

А всього в Ойцівському Парку налічується 400 печер, у деяких з яких знайдено сліди перебування доісторичних людей.

Вирушаючи до парку, відзначте до відвідування ще такі місця, як Краківська Брама, утворена двома скелями, і дерев’яну Каплицю на Воді, збудовану ще за тих часів, коли частина Польщі перебувала у складі Російської Імперії. І звісно не забудьте скуштувати смаженої форелі 🙂

5. Горце

Łopuszna (Zarębek Średni) – Rąbaniska – Kiczora – Hala Długa – Schronisko Turbacz – Turbacz – Bukowina Waksmundzka – Łopuszna (Zarębek Średni)

Усього 15,5 км, 5 годин ходу. Петелька з приголомшливими видами. Тут шикарні панорами, а так само всі три оглядові вежі Горців, Татри, Пеніни і Чорштинське водосховище!

Горчанський Національний Парк унікальний тим, що в ньому охороняють не тільки природне багатство, а й сліди втручання людини. Тільки тут зустрінете величезну кількість галявин, випалених для випасу овець. Кажуть, що і сама назва “Горце” походить від “горіти”. За багато століть на галявинах утворилася особлива екосистема, яку бережуть і підтримують. Прибирають зайві дерева і навіть зарості чорниці, якої тут безліч.

На шляху зустрінете дерев’яні вівчарські будиночки, де можна сховатися від негоди. Називаються вони бацувки, а проживають у них, як ви вже могли здогадатися, баци. Інакше кажучи – вівчарі. Ці літні резиденції збудовані спеціально для сезонного випасу овець. Тут же на місці виробляють і смачнючі овечі сирки осципки, які є гордістю не тільки регіону Подхале, а й національним продуктом Польщі.

І найсвіжіші осципки можете знайти ще до жовтня на Халі Длугей, де досі традиційно випасають овець. За Халою вже й до притулку під Турбачем недалеко. Тут підкріпіться гарячою їжею і смачним десертом перед виходом на найвищу точку горян – Турбач (1310м н. р. м.) У притулку цікаве минуле. Під час Другої Світової Війни він служив прихистком польським партизанам. Серед них були не тільки солдати Армії Крайової, а й місцеві жителі, які добре знали гірські стежки. Серед них і жінки. Так сумно відома історія Альбіни Бялонь, працівниці притулку, яку за підозрою у зв’язку з партизанами по-звірячому закатували нацисти. Після цього випадку було вирішено спалити стару будівлю, щоб вона не дісталася ворогові. Новий притулок відчинив свої двері 1958 року.

Спускаючись до галявини Виселякувка, ви побачите пам’ятний хрест, біля якого завжди горить лампадка і вивішені прапори на честь загиблих за волю рідного краю жителів Підхаля. Для місцевого населення це не порожній звук. У багатьох родинах пам’ятають своїх героїв і приходять вшанувати їхню пам’ять у гірську каплицю, що розташована нижче по дорозі. Однак, не доходячи до неї, вам треба буде повернути ліворуч, щоб повернутися знову в Лопушну.

4. Східні Судети – Гори Столові

Блендне Скелі та Щчелинець Велки – два місця, які варто відвідати. Незвичайні формації Гір Столових утворилися зі злежалого піску, що колись був дном моря. Під впливом вітру і води піщаник вивітрився. Тепер скелі нагадують своїм зовнішнім виглядом фантастичних тварин та інші знайомі нам об’єкти. Наприклад, тут ви знайдете Мавпу і Курячу Ніжку, Трон Короля і Курку. Тут, у низині Клодзкой, часто залягають в осінній час тумани, надаючи наліт таємничості та магії горам. Не даремно саме в Національному Парку Гір Столових знімали сцени для фільму “Хроніки Нарнії”.

Блендне Скелі є кам’яним лабіринтом. Кажуть, що в ньому колись заблукало ціле прусське військо, не без участі старости прилеглого селища. Згодом польського Сусаніна за це стратили, а його череп можна побачити в Каплиці Черепів у Черемній.

Щчелинець Велки (919 м н.р.м.) найвища точка Гір Столових. Це плато з пісковика, прорізане глибокими щілинами, через які прокладені туристичні стежки. Нагадує скельні міста Чехії та Німеччини, але менші за масштабами.

Трохи менш популярні серед туристів Сові скелі, про які розповідають несамовиті історії. Так ці місця обрали для своїх збіговиськ неонацисти, і водночас у горах за таємничих обставин було вбито молоду пару. Слідство у цій справі досі не закінчено. Винних так і не знайшли.

Незважаючи на сумні події, що мали місце в Горах Столових, вони залишаються прекрасним куточком Польщі і безсумнівно заслуговують на пильну увагу.

3. Пеніни

Ці гори одні з моїх найулюбленіших. Тут, серед вапнякових скель і стародавніх лісів, почуваєшся як удома. Про Пеніни написана мною окрема стаття, тому зупинюся дуже коротко на Соколиці та Трьох Коронах, які знає кожен.

Ці дві вершини можна обійти за один день, але точки виходу і кінця шляху можуть не збігатися. Запропоную один із варіантів, який мені здається найпростішим і найдоступнішим. Krościenko n. Dunajcem – Trzy Korony – Zamek Pieniny – Polana Wyrobek- Bańków Gronik – Sokolica – Przeprawa – Szczawnica Niżna. Довжина шляху 12км, 5 годин за часом.

Чому саме ці вершини популярні? З оглядового майданчика на Окронгліці – найвищій із Трьох Корон (982 м н.р.м.) – відкривається краєвид на Татри, долину Дунайця і словацький бік Пеніна.

Соколиця, хоч і не настільки висока, приваблює туристів реліктовими соснами, деяким з яких уже по 400-500 років! Найвідомішу сосну, на жаль, пошкодили два роки тому під час рятувальної операції. Одна з основних гілок зламалася, але дерево залишилося жити. Тяжку втрату оплакувала вся Польща.

Наприкінці шляху на вас чекає переправа через Дунаєць і обід у туристичному притулку високого класу “Орлиця”. Настійно рекомендую туди зазирнути і спробувати національні страви. Кухня тут чудова!

Розповім так само про шлях Jaworki – Rezerwat Białej Wody- Wysoka – Schronisko pod Durbaszką- Parking Homole. Петелька завдовжки 17км на близько 6 годин часу проведе вас по кордону зі Словаччиною через найвищу точку Пенін 1050м н.р.м. Скелі густо заросли змішаним лісом, тому вони чудово виглядають восени. А може вам пощастить, і ви побачите овечок, що пасуться на лузі, і скуштуєте свіжих осципків.

До кінця жовтня так само можна скористатися послугами флісаків і сплавитися по Дунаю на плотах, які називаються тратвами. Під час двогодинного сплаву ви не тільки насолоджуватиметеся краєвидами, а й почуєте захопливі історії, пов’язані з цими місцями.

2. Бещчади

Дикі Бещчади – це ті гори, куди рветься вільна польська душа. Чим вони приваблюють туристів? Насамперед, не обжитістю. Після Другої Світової Війни населення з прикордоння під час операції “Вісла” примусово переселили в місця якомога більш віддалені. Багато сіл буквально вимерли. Поляки не люблять згадувати про цю сторінку своєї історії, але з пісні слів не викинеш. Що було, те було. До сих пір тут можна знайти безліч занедбаних будинків, а жителі, які залишилися, сповідують не римо, а греко-католицизм. На теренах Бещчад розкидані дерев’яні церкви лемків, у селах немає навіть крамниць, а подекуди й електрики. Умови максимально наближені до українських Карпат, куди теж масово їздять поляки в гонитві за гострими відчуттями.

Бещчади також унікальні за своєю природою, адже їхні вершини абсолютно голі й лише скелі виступають на поверхню. Варто піднятися вище рівня лісу, як ви потрапляєте на рівень полонин, і перед вами розстеляється велика панорама. Восени гори забарвлюються в червоно-буро-жовті тони. Глянцеве букове листя обсипається дощем, тихо шарудячи під ногами. А на широких полонинах пасуться гуцульські коні, яких розводять у цих місцях здавна. Кажуть, що вони розумніші й витриваліші, ніж звичайні, скакові коні.

Якщо ви все ж таки доберетеся на цей край цивілізації, то можете прогулятися одним із запропонованих шляхів. Увага! У Бещчадах складно закільцювати маршрут, тому подумайте, як будете переміщатися.

Kalnica – Smerek- Prz. M. Orłowicza – Brzegi Górne 14км шляху, 5 годин ходу.

Ви пройдете через красиву полонину Бещчад – Ветлинську. Відома вона не тільки краєвидами, а й найменшим гірським притулком, який лагідно називають “Хатка Пухатка” (Дім Вінні-Пуха). Щоправда, зараз там тривають будівельні роботи, тому не варто розраховувати на санвузол чи обід. Зі Смрека (1222м н. р. м.) видно і Солинське водосховище, де збудована найбільша дамба в Польщі.

Prz. Wyżniańska – Mała Rawka – Wielka Rawka – Krzemieniec – Ustrzyki Górne 14км, 5 годин іти.

На Кременці сходяться три кордони – Словаччини, Польщі та України. Саме цим він цікавий. Плюс до того, по дорозі є притулок, де можна підкріпитися. І безкраї полонини, порослі травою, немов дикі прерії…

Wołósate – Tarnica – Prz. Goprowska – Halicz – Prz. Bukowska – Wołosate. 18 км, 6 годин шляху.

Дорога проходить через найвищу точку Бещчад – Тарницю (1346м н.р.м). Трохи нижче Галич (1333м н.р.м). І нехай вас не бентежить висота. Потрудитися доведеться не менше, ніж у Татрах, щоб вибратися на вершину і оглянути звідти околиці. Наприкінці маршрут проходить старою дорогою, що веде до прикордонного переїзду, нині закритого. Але подейкують, що контрабандисти продовжують нею користуватися для перекидання вантажів з України до Польщі. Про порушників закону поляки навіть зняли серіал “Ватага”, після якого в ці місця нахлинули туристи, спраглі до пригод.

1. Червоне Верхи. Татри

Мабуть, список був би не повний, якби я не згадала про Татри. І особливо гарні вони восени, зокрема Червоні Верхи, які складаються з кількох двотисячників: Чемняк (Ciemniak, 2096м), Кшесаниця (Krzesanica, 2122м), Малолончняк (Małółączniak, 2096м), Копа Кондрацка (Kopa Kondracka, 2005м).

Із самої назви гірського масиву “червоне” (червоні) стає зрозуміло, який колір превалює в цю пору року. А все тому, що на схилах росте трава, наукова назва якої “ситник трироздільний”. У вересні-жовтні вона стає насичено-бурого кольору, перетворюючи скелясті пейзажі на фантастичні марсіанські ландшафти. Доповненням до них є таємничі пірамідки, що височіють то тут, то там. І хоча розумом розумієш, що це справа рук туристів, уява малює спробу контакту з нами позаземної цивілізації.

Шлях на Червоні Верхи традиційно починають із Долини Кощчелиської і закінчують у Кузнях. Повністю траса виглядає так: Kiry – Chuda Przełączka – Krzesanica – Ciemniak- Małołączniak – Kopa Kondracka – Przełęcz pod Kopą Kondracką – Hala Kondratowa – Kuźnice. Весь шлях усього 15,2 км, але не спокушайтеся. Проходження його у вас займе не менше 8 годин за рахунок кількості підйомів – 1400м! Трасу можна розвернути, але тоді подумайте, як і чим будете доїжджати за місцем. Кузніце є частиною Закопане, і звідти легко дістатися до будь-якої його точки. До того ж, на Галі Кондратовій знаходиться туристичний притулок, де можна підкріпитися і відпочити з видом на гори.

Якщо захочете продовжити мандрівку, то з Копи Кондрацької є можливість піти далі на Каспрові Верх, де розташована верхня станція канатної дороги. Або ж відвідайте Гевонт – улюблену гору всіх паломників. Але будьте обережні – за поганої погоди спуск слизьким камінням навіть за наявності ланцюгів може виявитися нелегким випробуванням.

 [:]